АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ЗАСТОСУВАННЯ АДМІНІСТРАТИВНО-ГОСПОДАРСЬКИХ САНКЦІЙ

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

На правах рукопису

Войтенко Ірина Сергіївна

УДК: 342.95

АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ЗАСТОСУВАННЯ АДМІНІСТРАТИВНО-ГОСПОДАРСЬКИХ САНКЦІЙ

Спеціальність 12.00.07 – адміністративне право і процес;
фінансове право; інформаційне право

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
кандидат юридичних наук,
професор Коваль М.В.

Ірпінь – 2011
ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ………………………………………3
ВСТУП…………………………………………………………..…..….……4
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА АДМІНІСТРАТИВНО-ГОСПОДАРСЬКИХ САНКЦІЙ…………..……….......13
1.1. Господарська сфера як об’єкт адміністративно-правової охорони та захисту……………………………………………………..…....…....13
1.2. Адміністративно-господарські санкції в системі юридичної відповідальності…………………………………………….....…….22
1.3. Правова природа та види адміністративно-господарських санкцій……………………………………………………….……….37
1.4. Джерела правового регулювання застосування адміністративно-господарських санкцій……………………………..………......……82
Висновки до 1 розділу…………………………..…..………………......….93
РОЗДІЛ 2. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЗАСТОСУВАННЯ АДМІНІСТРАТИВНО-ГОСПОДАРСЬКИХ САНКЦІЙ………..….…..…...….97
2.1. Підстави застосування адміністративно-господарських санкцій…………………………………………….……..……..….....97
2.2. Принципи застосування адміністративно-господарських санкцій……………………………………………………….…...…115
2.3. Процесуальне регулювання та практика застосування адміністративно-господарських санкцій………………………….130
2.4. Зарубіжний досвід застосування адміністративно-господарських санкцій і перспективи його використання в Україні………...…...159
Висновки до 2 розділу…………………………………………….…........178
ВИСНОВКИ………………………………………………………...……..182
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………….......….191
ДОДАТКИ……………………………………………………………........211

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

КУ – Конституція України
ГК України– Господарський кодекс України
ЦК України – Цивільний кодекс України
ПК України – Податковий кодекс України
КУпАП – Кодекс України про адміністративні правопорушення
КАСУ – Кодекс адміністративного судочинства України
КпАП РФ – Кодекс про административные правонарушения Росийской Федерации
ВАСУ – Вищий адміністративний суд України
КСУ – Конституційний суд України
ЗУ – Закон України
ДПС України – Державна податкова служба України
ОДПІ – Об’єднана державна податкова інспекція

ВСТУП
Актуальність теми. Протягом останніх двадцяти років в Україні поступово реалізується низка реформ, пов’язаних із переходом до ринкової економіки. Перехід від державного управління до державного регулювання у різних сферах суспільних відносин зумовив зміну підходів до забезпечення законності у відповідних сферах, розширивши спектр заходів адміністративного примусу, спрямованих на попередження правопорушень та притягнення винних осіб до юридичної відповідальності. У цьому контексті не є винятком і сфера господарських відносин.
З прийняттям Господарського кодексу України (далі – ГК України) було запроваджено інститут адміністративно-господарських санкцій, як один із ключових адміністративно-правових інститутів, призначених для забезпечення законності саме у сфері господарських відносин. До складу цього інституту увійшли різноманітні санкції, що застосовуються в адміністративному порядку переважно органами виконавчої влади до суб’єктів господарювання за порушення норм різних законодавчих актів. Проте, в результаті кодифікації завдання комплексного нормативно-правового регулювання застосування цих санкцій вирішеним не було і за межами ГК України залишились принципи, процедури та підстави застосування адміністративно-господарських санкцій, а також інші важливі питання, які мають значення для забезпечення ефективності застосування таких санкцій.
З іншого боку, виникло багато проблем, пов’язаних із складною правовою природою адміністративно-господарських санкцій, зокрема, співвідношення адміністративно-господарських санкцій і адміністративної відповідальності юридичних осіб, особливо, у частині урахування вини юридичної особи при застосуванні адміністративно-господарських санкцій; співвідношення адміністративно-господарських санкцій із заходами адміністративного примусу тощо.
Таким чином, актуальність обраної теми дисертаційного дослідження обумовлюється практичними потребами у з’ясуванні правової природи адміністративно-господарських санкцій, їх співвідношення з традиційними правовими інститутами, такими, як інститут адміністративної відповідальності та інститут адміністративного примусу, систематизації знань про принципи, процесуальні засади та підстави застосування адміністративно-господарських санкцій. Актуальність теми дисертаційного дослідження обумовлена також відсутністю єдності у поглядах на поняття, зміст та правову природу адміністративно-господарських санкцій, що, в свою чергу, заважає формуванню концептуального підґрунтя для удосконалення правового регулювання відносин, які пов’язані з безпосереднім їх застосуванням.
Окреслене коло питань досліджувалося у наукових доробках вітчизняних науковців, здобутки яких стали теоретичною основою дисертаційного дослідження. Загальне науково-теоретичне підґрунтя дослідження даного питання становлять фундаментальні наукові праці таких провідних фахівців у галузі адміністративного права, як: Авер’янова В. Б., Бахраха Д. М., Берлача А. І., Білоуса В. Т., Битяка Ю. П., Бородіна І. Л., Колпакова В. П., Коломоєць Т. О., Кузьменко О. В., Морозової Л. О.
Зокрема, концептуальні основи адміністративної відповідальності юридичних осіб розглядалися у дисертаційних роботах Зими О. Т., Лук’янця Д. М., Слубського І. Й., а також у наукових працях Рябченко О. П., Татькової З. Ф., Константінова С. Ф., Саєнко С. І., Стефанюка С. В., Голосніченка І. П., Михеєнка М. М., Гусака М. Б., Боровика С. С., Жильцова О. В. та інших.
Питання притягнення юридичних осіб до адміністративної відповідальності за правопорушення у різних сферах господарської діяльності досліджували: Ващенко С. В. – у торгівельній діяльності, Кострубіцька О. Є. – у паливно-енергетичному комплексі, Бабак О. А., Скачко Д. П., Юшина С. І. – у зовнішньоекономічній діяльності, Левченко С. О. – у підприємницькій діяльності, Семенко Б. М. – у будівництві, Лецик О. П., Волох О. К. – у митній справі, Блохін М. С. – у регулюванні діяльності монополій.
Проблеми застосування окремих видів адміністративно-господарських санкцій розглядалися в працях Баришнікова А. Г., Глібка С. В., Усенка Р. А. – так званих ,,фінансових санкцій”: адміністративно-господарського штрафу, пені; Вітвицького С. С. та Шевченко Н. М. – зупинення, анулювання ліцензії, застосування індивідуального режиму ліцензування; Щербини В. С. – санкцій організаційно-правового характеру тощо.
Попри суттєвий внесок вищезгаданих науковців у вирішення комплексу проблем, пов’язаних із застосуванням адміністративно-господарських санкцій взагалі та розвитком інституту адміністративної відповідальності юридичних осіб, зокрема, все ж залишаються актуальними деякі аспекти, зумовлені відсутністю комплексного адміністративно-правового регулювання застосування адміністративно-господарських санкцій. На сьогодні бракує комплексних монографічних праць, у яких би повно та всебічно розглядалися проблеми застосування адміністративно-господарських санкцій, їх нормативно-правового регулювання, а у наявних наукових дослідженнях зазначені проблеми розглядались фрагментарно або в рамках вужчої адміністративно-правової проблематики, без відповідного комплексного підходу.
Таким чином, потреба у подальшому розробленні теоретичних питань і практичних рекомендацій щодо вдосконалення сутності, змісту та адміністративно-правових засад застосування адміністративно-господарських санкцій обумовила актуальність обраної дисертантом теми.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до Концепції адміністративної реформи в Україні, схваленої Указом Президента України від 22.07.1998 року № 810/98; Стратегічного плану розвитку державної податкової служби України на період до 2013 року, затвердженого наказом ДПА України від 07.04.2003 року № 160 (зі змінами та доповненнями), є складовою наукових планів Національного університету державної податкової служби України.
Дисертаційна робота виконана в межах науково-дослідної проблематики кафедри управління, адміністративного права і процесу та адміністративної діяльності Національного університету державної податкової служби України – ,,Організаційно-правові аспекти правоохоронної діяльності в сфері оподаткування” (державний реєстраційний номер 0105U000657).
Тема дисертації розглянута координаційним бюро відповідного відділення Академії правових наук України, має позитивний відгук щодо актуальності, коректності формулювання і доцільності дослідження у вигляді дисертації за спеціальністю 12.00.07.
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є вироблення теоретико-методологічних підстав, достатніх для обґрунтування основ підсистеми заходів адміністративної відповідальності суб’єктів господарювання у інституті адміністративної відповідальності юридичних осіб та розробка пропозицій до наявної законодавчої бази для підвищення ефективності застосування адміністративно-господарських санкцій.
Досягнення поставленої мети потребує вирішення наступних завдань:
– проаналізувати господарську сферу як об’єкт адміністративно-правової охорони та захисту;
– визначити місце адміністративно-господарських санкцій в системі юридичної відповідальності;
– розглянути нормативні підстави застосування адміністративно-господарських санкцій;
– проаналізувати стан застосування адміністративно-господарських санкцій за правопорушення, вчинені суб’єктами господарювання, та обґрунтувати підхід до визначення вини юридичної особи за матеріалами судових справ;
– розкрити зміст адміністративно-господарських санкцій та обґрунтувати адміністративно-правову природу адміністративно-господарських санкцій;
– класифікувати за видами адміністративно-господарські санкції;
– визначити принципи застосування адміністративно-господарських санкцій;
– охарактеризувати процесуальні засади застосування адміністративно-господарських санкцій, розглянувши їх особливості;
– розглянути досвід окремих зарубіжних держав щодо притягнення до адміністративної відповідальності юридичних осіб та визначити перспективи його застосування у вітчизняних умовах.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають у зв’язку із застосуванням адміністративно-господарських санкцій.
Предметом дослідження є адміністративно-правові засади застосування адміністративно-господарських санкцій.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є сукупність загальнонаукових (діалектичний, історичний, логічний, системного аналізу тощо) та спеціальних (документальний, порівняльно-правовий тощо) методів і прийомів наукового пізнання. Їх застосування зумовлено використанням системного підходу, що дає можливість досліджувати проблеми в єдності їх соціального змісту та юридичної форми.
Системно-структурний метод використовувався для аналізу характеру і сутності господарської діяльності, адміністративних правопорушень у цій сфері й адміністративної відповідальності за їх вчинення.
За допомогою логіко-семантичного методу розкрито сутність змісту поняття ,,адміністративно-господарська санкція” (підрозділи 1.2, 1.3); застосування методу системного аналізу дозволило комплексно проаналізувати положення законів України, інших нормативно-правових актів, які закріплюють положення застосування адміністративно-господарських санкцій органами державної влади (підрозділ 1.4); структурно-функціональний метод використовувався для визначення ознак адміністративно-господарських санкцій (підрозділ 1.3); за допомогою системно-структурного методу визначено види адміністративно-господарських санкцій (підрозділ 1.3), проведено їх класифікацію (підрозділ 2.2, 2.3); компаративний метод використовувався для вивчення зарубіжного досвіду та перспектив його використання в Україні (підрозділ 2.4); застосування організаційно-правового та системно-функціонального методів дозволило розробити рекомендації та пропозиції щодо систематизації адміністративно-господарських санкцій.
Правову основу дослідження становлять: Конституція України, закони України, що містять норми, які регулюють адміністративно-правові засади застосування адміністративно-господарських санкцій, підзаконні нормативно-правові акти.
Емпіричною базою дослідження є практика застосування адміністративно-господарських санкцій судовими органами.
Науково-теоретичну базу дослідження склали наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених у галузі загальної теорії держави і права, адміністративного, господарського, фінансового та податкового права.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертаційна робота є першим у вітчизняній адміністративно-правовій науці монографічним дослідженням, присвяченим вивченню проблем визначення сутності, правової природи, підстав та порядку застосування адміністративно-господарських санкцій. Зокрема, елементи наукової новизни містяться у наступних висновках та положеннях:
вперше:
– здійснено авторський аналіз спільних ознак адміністративних та адміністративно-господарських санкцій, результати якого дозволяють однозначно стверджувати про адміністративно-правову природу останніх;
– запропоновано авторське визначення адміністративно-господарських санкцій, як комплексу заходів адміністративного впливу в системі державного управління у сфері господарських відносин, безпосереднє призначення яких полягає у припиненні правопорушень та ліквідації їх наслідків, ефект від застосування яких виявляється у сприянні дотриманню правопорядку, підвищенні якісного рівня перебігу внутрішньогосподарських операцій та взаємодії суб’єктів господарювання із державою;
– запропоновано модель застосування адміністративно-господарських санкцій, побудовану на підставі виділення принципів їх застосування;
– доведено, що застосування адміністративно-господарських санкцій здійснюється у процесі відокремленого та об’єднаного провадження;
– запропоновано фіксувати обставини вчинення правопорушення юридичної особи із визначенням вини конкретних осіб у протоколі про адміністративне правопорушення;
дістали подальшого розвитку:
– розширення мір адміністративної відповідальності юридичних осіб внаслідок його доповнення адміністративно-господарськими санкціями як засобами юридичної відповідальності;
– підхід до місця адміністративно-господарських санкцій у системі заходів адміністративного примусу;
– позиція про необхідність перенесення адміністративно-господарських санкцій із ГКУ до окремого розділу Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) стосовно відповідальності юридичних осіб;
– пропозиції щодо впровадження такого виду адміністративно-господарських санкцій як попередження шляхом визначення критичної підстави для його застосування, зокрема, воно може бути застосовано у разі, якщо буде встановлено, що правопорушення, вчинене вперше, не призвело до суттєвої загрози реалізації інтересів суспільства та функцій публічних органів й було допущено внаслідок необережності;
удосконалено:
– процедуру визначення вини юридичної особи внаслідок розмежування вини фізичних осіб-членів колективу та юридичної особи як суб’єкта адміністративної відповідальності у сфері господарювання;
– теоретичні напрацювання відносно загальних підстав урахування вини у вчиненому адміністративному правопорушенні суб’єктом господарювання.
Практичне та теоретичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані і обґрунтовані в дисертації висновки, пропозиції та рекомендації становлять як науково-теоретичний, так і практично-прикладний інтерес і можуть бути використані:
– у правотворчій діяльності – для вдосконалення чинного законодавства України у сфері правового регулювання застосування адміністративно-господарських санкцій;
– у практичній діяльності – при застосуванні органом ліцензування адміністративно-господарських санкцій під час порушення ліцензійних умов провадження господарської діяльності (акт впровадження № 01/1-6-189 від 28.01.2011р.) та під час здійснення контролю за діяльністю суб’єктів господарювання у сфері виробництва спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, оптової торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами (акт впровадження № 1644/32-0316 від 21.03.2011 р.);
– у навчальному процесі – при викладенні навчальних дисциплін ,,Адміністративне право України”, ,,Адміністративний процес”, ,,Господарське право” (акт впровадження від 30.12.2010 р.).
Результати дисертаційного дослідження можуть бути застосовані у подальшій науковій роботі за напрямами дослідження правової природи адміністративно-господарських санкцій, адміністративної відповідальності, адміністративних стягнень, проблем вдосконалення діяльності адміністративно-юрисдикційних органів.
Окремі положення дисертаційного дослідження можуть слугувати базою для подальших наукових досліджень проблемних питань юридичної відповідальності взагалі та адміністративної відповідальності зокрема.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження виконано самостійно, усі сформульовані в ньому положення та висновки обґрунтовані на підставі самостійно проведених досліджень. Наукові ідеї та розробки, що належать співавтору однієї з опублікованих праць М. В. Ковалю, у дисертації не використовувались.
Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертаційної роботи обговорювались на міжкафедральному семінарі кафедри фінансового права та кафедри управління, адміністративного права і процесу та адміністративної діяльності Національного університету державної податкової служби України.
Окремі положення та результати дослідження доповідалися автором на науково-практичних конференціях: науково-практичній конференції ,,Правове життя: сучасний стан та перспективи розвитку” (м. Луцьк, 19-20 березня 2010 р.); науково-практичній конференції ,,Реформування податкової служби України відповідно до європейських стандартів” (м. Ірпінь, 22 жовтня 2010 р.); науково-практичній конференції ,,Дев’яті осінні юридичні читання” (м. Хмельницький, 12-13 листопада 2010 р.); науково-практичній конференції ,,Актуальні проблеми адміністративного права та адміністративної діяльності” (м. Донецьк, 10 грудня 2010 р.); науково-практичній конференції ,,Гармонізація оподаткування в умовах глобалізаційних та інтеграційних процесів” (м. Ірпінь, 17-18 березня 2011 р.); науково-практичному круглому столі ,,Адміністративне судочинство: актуальні питання” (м. Ірпінь, 25 травня 2010 р.); науково-практичному семінарі ,,Актуальні питання адміністративно-правової доктрини” (м. Ірпінь, 2010 р.).
Окремі положення дисертації знайшли своє відображення в розроблених автором програмах навчального курсу ,,Адміністративне право” та ,,Господарське право” і використовуються під час викладання курсу в Національному університеті ДПС України.
Публікації. Основні теоретичні положення і висновки дисертаційної роботи знайшли своє відображення у восьми друкованих працях, п’ять з яких опубліковані у фахових наукових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України.
Структура дисертації. Структура дисертації побудована відповідно до мети та завдань дослідження і складається зі вступу, двох розділів, які об’єднують вісім підрозділів, висновків, списку використаних джерел (205 найменування), загальний обсяг дисертації становить 216 сторінок, з них основного тексту – 190 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ
У дисертації містяться узагальнення дослідницької роботи та отримані особисто автором нові обґрунтовані результати, які у сукупності вирішують конкретне наукове завдання щодо розробки пропозицій, спрямованих на вдосконалення адміністративно-правових засад застосування адміністративно-господарських санкцій. Їх істотне значення для адміністративно-правової науки підтверджується актами впровадження. Систематизація отриманих результатів дозволила сформулювати ряд підсумкових узагальнень, які конкретизовані у таких висновках:
- Запропоновано авторське визначення сутності адміністративно-господарських санкцій, виходячи із місця у системі адміністративного впливу, мети та наслідків їх застосування.
Адміністративно-господарські санкції мають майновий або організаційний характер. Проте нечіткість та неповнота окреслення мети застосування адміністративно-господарських санкцій не повинні служити головним критерієм віднесення тих або інших заходів до таких санкцій і протиставляти їх заходам юридичної відповідальності, так, як це було здійснено у постанові Вищого господарського суду України.
Для подолання подібних суперечностей у майбутньому пропонуємо вбачати у адміністративно-господарських санкціях комплекс заходів адміністративного впливу системи державного управління у сфері господарських відносин, безпосереднє призначення яких полягає у припиненні правопорушення та ліквідації його наслідків, ефект від застосування яких виявляється у сприянні дотримання правопорядку, підвищенні якісного рівня перебігу внутрішньогосподарських операцій та взаємодії суб’єктів господарювання із державою.
- Здійснено авторський аналіз спільних ознак адміністративних та адміністративно-господарських санкцій, результати якого дозволяють однозначно стверджувати про адміністративну природу останніх.
Всі істотні ознаки адміністративних санкцій, які можна реально визначити, знайшли своє віддзеркалення в терміні «адміністративно-господарські санкції»:
а) адміністративні та адміністративно-господарські санкції застосовуються за порушення встановлених законодавчими актами правил, що забезпечують законність та регулювання певної сфери суспільних відносин;
б) як для фізичних, так і для юридичних осіб заходи стягнення носять майновий характер (штраф, вилучення прибутку, стягнення зборів). Також в разі необхідності застосовуються певні стягнення у вигляді негативних наслідків для правопорушника: до перших застосовуються дисциплінарні заходи (громадські роботи, адміністративний арешт, позбавлення спеціального права); до других – заходи організаційно-правового характеру (анулювання ліцензії, обмеження діяльності суб'єкта та повністю), направлені на запобігання і припинення правопорушень;
в) структура норми адміністративних санкцій є ідентичною до структури норми адміністративно-господарських санкцій.
Наведені спільні ознаки адміністративно-господарських та адміністративних санкцій є достатніми підставами для визнання адміністративної, а не господарської (цивільно-правової) природи адміністративно-господарських санкцій, що застосовуються до юридичних осіб.
- Запропоновано модель застосування адміністративно-господарських санкцій, яка побудована на основі виділення принципів їх застосування.
Господарська діяльність – це багаторівнева система, що регулюється відповідними нормами права, складові якої є взаємопов’язаними та взаємозалежними. Заходи відповідальності, передбачені законом, є засобами захисту її дієвості, тому їх необхідно розглядати як одну із складових системи.
Правозастосування адміністративно-господарських санкцій є водночас: а) формою застосування закону, що полягає у вжитті заходів для припинення та ліквідації правопорушення; б) процесом, кінцева мета якого полягає у спрямуванні майбутньої діяльності юридичної особи щодо дотримання законодавства; в) реалізацією владно-розпорядчих повноважень держави у регулюванні сфери господарських відносин. Вони об’єднуються фактом застосування заходів адміністративного примусу спеціально уповноваженими органами щодо суб’єкта господарювання та виявляються у настанні негативних наслідків організаційного чи майнового характеру для останнього. Отже, їх застосування має відбуватися на принципах, притаманних цій системі, та принципах, спрямованих на охорону даної сфери суспільних відносин та інтересів її учасників.
Із врахуванням вищезазначеного вбачається доцільним виділити наступні групи принципів: загально-правові, основні, додаткові.
Загально-правові принципи визначаються положеннями Основного Закону держави та полягають у забезпеченні законності, рівності перед законом, відповідності заходів відповідальності змісту правопорушення та інші.
Основні принципи визначаються нормами закону та характеризують найбільш вагомі аспекти застосування правових норм. До їх числа відносимо: принцип невідворотності відповідальності за правопорушення, принцип індивідуалізація (полягає у визначенні обставин проступку та встановлення міри вини правопорушника).
Реалізація у правозастосовній практиці загально-правових принципів, зокрема, законності та відповідності проступку/покарання потребує визнання додаткових принципів, котрі визначаються нормами закону, та встановлюють особливості його застосування: вина та процесуальна регламентація (законодавче закріплення етапів реалізації санкції).
- Практична потреба у класифікації адміністративно-господарських санкцій полягає у розв’язанні термінологічної плутанини, яка має місце у формулюваннях законодавчих актів у частині встановлення заходів відповідальності за порушення законодавства у господарській сфері. Визначення дефініцій та місця адміністративно-господарських санкцій мало б позитивний вплив на практику застосування та законотворчий процес.
За основу запропонованої класифікації взято поняття видової належності кожного із видів адміністративно-господарських санкцій до сфери відносин, з яких вони походять.
Виділені види адміністративно-господарських санкцій варто розділити на наступні групи:
1) фінансові (адміністративно-господарський штраф, пеня, вилучення доходу;
2) економічні (застосування антидемпінгових заходів, припинення експортно-імпортних операцій);
3) організаційно-правові (застосування індивідуального режиму ліцензування, зупинення дії ліцензії /патенту, анулювання ліцензії /патенту, обмеження або зупинення діяльності суб’єкта господарювання, скасування державної реєстрації та ліквідація суб’єкта господарювання);
4) організаційні (призначення тимчасової адміністрації);
5) фіскальні (стягнення зборів /обов’язкових платежів).
- Отримало подальший розвиток бачення місця адміністративно-господарських санкцій у правовій системі шляхом обґрунтування необхідності перенесення адміністративно-господарських санкцій із ГК України до окремого розділу КУпАП.
Закріплення законодавцем норм адміністративної відповідальності юридичних осіб у вигляді адміністративно-господарських санкцій, здійснене у ГКУ та ряді інших законів, свідчить про входження даного поняття у вітчизняну юридичну практику. Закінченням даного процесу варто вважати закріплення саме у КУпАП адміністративної відповідальності юридичних осіб, як складової інституту адміністративного права України.
Перенесення адміністративно-господарських санкцій до КУпАП зумовлено спільністю ознак адміністративної відповідальності фізичних та юридичних осіб, потребою систематизації законодавства, що регулює сферу господарських відносин.
- Спільним для наукових джерел є бачення вини юридичної особи, як сукупного ставлення до порушення фізичних осіб, трудова діяльність яких чи управлінські функції пов’язані із вчиненням правопорушення, та які формують трудовий колектив організації-порушника, або перебувають з нею в іншому правовому зв’язку. Ступінь вини визначається волею фізичних осіб-учасників правопорушення до його реалізації та волею осіб, котрі знали про вчинення правопорушення та мали можливість його попередити чи мінімізувати наслідки. Тут вбачаємо безпосередній зв'язок із ст. 14 КУпАП, якою передбачено адміністративну відповідальність посадових осіб та підстави її настання – порушення встановлених законодавцем правил, що регулюють певну сферу суспільних відносин.
Усвідомлення членами трудового колективу протиправності вчинюваних ними дій є вагомою, але не єдиною ознакою вини юридичної особи. Пропонуємо, по-перше, розділити відповідальність фізичних осіб-членів колективу, які допустили порушення та відповідальність юридичної особи як суб’єкта господарювання.
Відповідальність посадових осіб та працівників діяльність яких призвела до правопорушення визначати в залежності від цілей, яких вони прагнули досягти, тяжкості наслідків вчинюваного ними правопорушення та ролі у вчиненому правопорушенні (відповідальність посадових осіб (за діючим КУпАП) + відповідальність працівників). Відповідальність юридичної особи встановлювати у залежності від тяжкості наслідків вчиненого правопорушення та визначати у розмірі, що компенсує завдані збитки (сфери застосування: охорона навколишнього середовища, ЗЕД, митна справа, торгівля тощо).
Пропонуємо застосовувати адміністративні стягнення щодо посадових осіб (персоналу) як суб’єктів адміністративної відповідальності та юридичних осіб-суб’єктів господарювання у визначених випадках можна паралельно.
- Отримало подальший розвиток бачення шляхів систематизації законодавства стосовно відповідальності юридичних осіб шляхом винесення адміністративних правопорушень до КУпАП.
Необхідність винесення адміністративних правопорушень юридичних осіб до КУпАП полягає у потребі систематизації законодавства, що регламентує відповідну сферу суспільної діяльності.
Складність документального відображення адміністративного правопорушення вчиненого юридичною особою, полягає у кількості сфер, де воно може бути вчиненим: порушення бюджетного, податкового, митного, екологічного законодавства тощо. Тому, необхідним кроком є розробка єдиної форми протоколу про адміністративне правопорушення, яка б містила наступні елементи:
а) зазначення найменування (ПІБ представників) осіб, що склали протокол та щодо якої складено протокол;
б) опис місця, часу та складу вчиненого правопорушення;
в) роз’яснення представником (посадовою особою) юридичної особи, обставин, що мають відношення до вчиненого правопорушення;
г) відомості, отримані із інших джерел про обставини, що мають відношення до вчиненого правопорушення;
д) перелік документів, пов’язаних із вчиненим правопорушенням, що додаються до протоколу.
Окрім наведених елементів, які описують сутнісну форму правопорушення, до протоколу варто включити наступні:
а) відмітку про вчинення адміністративного порушення раніше;
б) відмітку про роз’яснення представникам (посадовим особам) юридичної особи їх прав;
в) підписи сторін протоколу.
- Проаналізовано поняття адміністративної відповідальності юридичних осіб внаслідок його доповнення адміністративно-господарськими санкціями (за ГКУ) як засобами відповідальності.
- Розглянуто ознаки, що відрізняють відповідальність фізичних осіб (громадян) від суб’єктів господарювання, а також – відповідальність юридичних осіб-суб’єктів господарювання та фізичних осіб-підприємців:
- Одним із моментів, який дає змогу стверджувати, що адміністративно-господарські санкції є одним із різновидів адміністративних санкцій, є той факт, що ГК України чітко розмежовує адміністративно-господарські та інші види господарських санкцій за критерієм суб’єкта застосування таких санкцій.
Передбачені вказаними статтями санкції можна із впевненістю віднести до адміністративних санкцій. А оскільки вони застосовуються до юридичних осіб – суб’єктів господарювання, то, на наш погляд, мова йде саме про адміністративну відповідальність юридичних осіб.
- Обґрунтовано бачення місця адміністративно-господарських санкцій у системі адміністративного примусу шляхом визначення підстав для їх поділу санкцій за метою впливу на основні та додаткові.
Основним недоліком, котрим визначаються сутність та зміст адміністративно-господарських санкцій передбачених діючим законодавством, є їх скерованість на звернення стягнення, вжиття організаційних заходів, тощо, щодо конкретного порушника, та не розглядається їх вплив на систему господарювання як сукупність суб’єктів господарювання. Виходячи з цього, ми пропонуємо визначити головну мету їх застосування у забезпеченні виконання заходів державного впливу на систему господарювання та дотримання її учасниками законодавства, що регламентує господарську діяльність. Другорядну мету вбачаємо у забезпеченні умов для здійснення перерозподілу коштів, направлених на компенсацію матеріальної шкоди, завданої внаслідок вчинення суб’єктами господарювання порушень державі, населенню, іншим учасникам господарських відносин.
- Розглянуто застосування адміністративно-господарських санкцій за матеріалами судових справ. Так, одним із проблемних моментів є строки застосування судами адміністративно-господарських санкцій. Вважаємо, що суди вірно застосовують ст. 250 ГК України до правовідносин щодо застосування адміністративно-правових санкцій. Однак, у випадку, коли спеціальною нормою встановлені інші строки, ніж ті, які визначені у ст. 250 ГК України, слід застосовувати саме цю спеціальну норму, а не ст. 250 ГК України. Такі норми містяться, зокрема, у Податковому кодексі України, ЗУ „Про захист економічної конкуренції„ та інших.
У практиці Вищого адміністративного суду України частими є випадки скасування попередніх рішень судів нижчих інстанцій стосовно застосування адміністративно-господарських санкцій. Вважаємо, що така ситуація зумовлена тим, що вітчизняне законодавство містить численні правові проблеми та негаразди з досліджуваного питання. Тому актуальними є завдання вироблення ґрунтовного теоретичного підходу до порядку застосування адміністративно-господарських санкцій та внесення змін до діючих законів на основі єдиного механізму застосування адміністративно-господарських санкцій до суб'єктів господарювання, який би відповідав вимогам КУ.
- Проаналізувавши російський досвід регулювання інституту адміністративної відповідальності юридичних осіб, ми бачимо, що в російському законодавстві відсутнє поняття адміністративно-господарських санкцій. На осіб, що здійснюють господарську діяльність, можуть накладатися стягнення згідно адміністративного та податкового законодавства. Визнана головна роль саме адміністративного законодавства в разі визначення характеру правопорушення та форми відповідальності за його здійснення. І хоча частина санкцій, передбачених у Податковому кодексі РФ, дублюється у КпАП РФ, в цілому такий підхід видається нам кращим, ніж український, де адміністративна відповідальність для юридичних осіб регулюється нормами ГК України.
На нашу думку, систематизація законодавства, яким передбачається застосування адміністративно-господарських санкцій, має відбуватися в руслі загальної кодифікації законодавства про адміністративну відповідальність.
Реалізація даних пропозицій підвищить, на наш погляд, ефективність системи адміністративних покарань за правопорушення у сфері господарської діяльності, а уніфікація правил провадження стосовно цих покарань дозволить одноманітно вирішувати питання залучення до відповідальності підприємців, що виключить довільне тлумачення законодавства на відомчому рівні. Система адміністративних покарань за правопорушення у сфері господарської діяльності буде більш дієвою при реалізації вищезазначених пропозицій, що, в свою чергу, дозволить розмежувати примусову та добровільну реалізацію заходів адміністративної відповідальності.
- Адміністративно-господарські санкції займають значне місце в системі юридичної відповідальності, адже суб’єктом адміністративного процесу є уповноважений орган державної влади, а їх сукупність, як суб’єктів правозастосування, формує склад адміністративної юрисдикції, інструментами якої є адміністративно-господарські санкції, які, в свою чергу, застосовуються за порушення законодавства, що регулює конкретну сферу суспільних відносин, та застосовуються з метою охорони цих відносин. Адміністративна відповідальність є інструментом регулювання державою соціально-економічного життя суспільства, засобом державного примусу виконання зобов’язань, покладених на суб’єктів господарювання законом чи покладених на окремих юридичних осіб внаслідок вчинених ними правопорушення у господарській сфері.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Иоффе О. С. Избранные труды по гражданскому праву: Из истории цивилистической мысли. Гражданское правоотношение. Критика теории „хозяйственного права”. 3-е изд., испр. – М.: Статут, 2009, – 782 с. (Классика российской цивилистики).
2. Демский Э. Ф. Соотношение административной и хозяйственной ответственности / Э. Демский // Юридическая практика. – 2005. – 04.05.2005 р.
3. Татькова З. Ф. Відповідальність у формі застосування адміністративно-господарських санкцій / З. Ф. Татькова // Форум права. – 2011. – № 1. – С. 998–1007.
4. Бельський К.С. Административная ответственность: генезис, основные признаки, структура / К.С. Бельський // Государство и право. – 1999. – № 12. – С. 12-20.
5. Ожегов С. И Словарь русского языка / С. И. Ожегов. – М. : Русский язык, 1984. – 816 с.
6. Даль В. Толковый словарь живого великорусского языка : в 8 т. / В. Даль. – М., 1955. – Т. 2. – 777 с.
7. Санталов А.И. Теоретические вопросы уголовной ответственности: [монография] / А. Санталов. – Л. : Изд-во ЛГУ, 1982. – 96 с.
8. Алексеев С.С. Общая теория права: в 2 т. / С.С. Алексеев. – М.: Юрид. лит., 1981. – Т.1 – 361 с.
9. Самощенко И.С. Ответственность по советскому законодательству / И. Самощенко, М. Фарукшин. – М., 1971. – 239 с.
10. Халфина Р.О. Общее учение о правоотношении / Р. О. Халфина. – М., 1974. – 316 с.
11. Базылев Б.Т. Юридическая ответственность как правоохранительное отношение / Б. Т. Базылев // Советское государство и право. – 1980. – № 8. – С. 122-126.
12. Астемиров З.А. Понятие юридической ответственности / З.А. Астемиров // Советское государство и право. – 1979. – № 6. – С. 55 - 63.
13. Братусь С.Н. Юридическая ответственность и сознание долга / С.Н. Братусь. – М., 1983. – 51 с.
14. Недбайло П.Е. Система юридических гарантий применения правовых норм / П. Е. Недбайло // Правоведение. – 1971.– №3. – С. 71 – 74
15. Тархов В.А. Понятие юридической ответственности / В.А. Тархов // Правоведение. – 1973. – № 2. – С. 34 – 38.
16. Строгович М.С. Сущность юридической ответственности / Строгович М.С. // Советское государство и право. – 1979.– №5. – С. 73 – 75.
17. Теория государства и права : учебник / [Денисов Ю.А., Каск Л.И., Козлов В.А. и др.] ; отв. ред. А.И. Королев, Явич Л.С. – Л. : Ленингр. ун-т, 1987. – 550 с.
18. Лукашева Е.А. Право, мораль, личность / Е. Лукашева. – М., 1986. – 106 c.
19. Кодекс України про адміністративні правопорушення : за станом на 7 квіт. 2009 р. – Офіц. вид. – К. : Вид. Паливода А.В., 2009. – 248 с.
20. Кащенко С.Г. Поняття і зміст юридичної відповідальності: дискусійні питання / С.Г. Кащенко // Культура народов Причерноморья. – 2004. – № 47. – С. 143-147.
21. Анохіна Л.С. Адміністративна юрисдикція: поняття, сутність, зміст / Л.С. Анохіна // Вчені записки Таврійського Національного університету ім. В. І. Вернадського. – Серія „Юридичні науки”. – 2006. – С. 172-175.
22. Словарь административного права / Кол. авт. – М.: Фонд „Правовая культура”. – 1999. – 413 с.
23. Шергин А.П. Административная юрисдикция. – С.: Юридическая литература. – 1979. – 144 с.
24. Галаган И.А. Теоретические проблемы административной ответственности по советскому праву : автореф. дис. на соиск. науч. степ. д-ра. юрид. наук. – М., 1971. – 23 с.
25. Гончарук С.Т. Адміністративна відповідальність за законодавством України. Адміністративно-юрисдикційні повноваження органів внутрішніх справ : навчальний посібник / С. Гончарук. – К. : Українська академія внутрішніх справ. – 1995. – 78 c.
26. Державне управління: теорія і практика / За заг. ред. В.Б. Авер’янова. – К.: Юринком Інтер, 1998. – 432 c.
27. Колпаков В.К. Адміністративно-деліктний правовий феномен : [монографія] / В. Колпаков. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 528 с.
28. Адміністративне право України. Академічний курс: підруч.: У двох томах: Том 1. Загальна частина / Ред. колегія: В.Б. Авер’янов (голова). – К.: „Юридична думка”, 2004. – 584 c.
29. Рішення Конституційного Суду України № 7рп/2001 від 30 травня 2001 р. (справа про відповідальність юридичних осіб) / Офіційний вісник України. – 2001. – № 24. – ст. 1076.
30. Зима О.Т. Адміністративна відповідальність юридичних осіб : дис. канд. юр. наук : 12.00.07 / Зима Олександр Тарасович. – Харків, 2001. – 164 с.
31. Дрозд О.Ю. Юридична особа як суб’єкт самовільного зайняття земельної ділянки у контексті розвитку адміністративно-деліктного законодавства / О.Ю. Дрозд, А.С. Шепетько // Митна справа. – 2001. – №1. – С. 390-394.
32. Закон України „Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення” № 2342-ІІІ від 05.04.2001 р. / Офіційний вісник України. – 2001. – № 18. – Т. 1. – С. 1. – Ст. 777.
33. Демський Е.Ф. Щодо адміністративної відповідальності юридичних осіб / Е.Ф. Демський // Юридичний вісник України. – 2002. – № 33-34; Демський Е.Ф. До питання про відповідальність юридичних осіб / Е. Демський, В. Ковальський, С. Демський // Вісник господарського судочинства. – 2002. – № 4. – С. 168-176.
34. Рішення Конституційного Суду України за конституційним зверненням відкритого акціонерного товариства „Всеукраїнський Акціонерний Банк” щодо офіційного тлумачення положень пункту 22 ч. 1 ст. 92 Конституції України, ч. ч. 1,3 ст. 2, ч. 1 ст. 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення (справа про відповідальність юридичних осіб). // Вісник Конституційного Суду України. – 2001.
35. Слубський І. Й. Адміністративна відповідальність юридичних осіб: дис. на здобуття ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.07 „Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право”/ І. Й. Слубський – К., 2007.
36. Константінов С. Ф. Забезпечення адміністративного покарання при притягненні до відповідальності юридичних осіб / С. Ф. Константінов // Форум права. – 2010. – № 4. – С. 508–511 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2010-4/10kcfvjo.pdf
37. Господарський кодекс України [Текст] : офіц. текст : за станом на 20 січня 2007 р. – Харків: Одіссей, 2007. – 240 с.
38. Ремнев В.И. Актуальные вопросы административныой деликтологии в современный период / В.И. Ремнев // Актуальные проблемы административной деликтологии : Сборник научных трудов. – К.: Киевская высшая школа МВД СССР им. Ф.Э. Дзержинского, 1984. – С. 3-16.
39. Колпаков В.К. Адміністративне право України: Підручник / В. Колпаков, О. Кузьменко. – К.: Юринком Інтер, 2003. – 544 с.
40. Макушев П.В. Питання адміністративного права і процесу / П.В. Макушев // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. – 2009. – № 4. – С. 89-97
41. Лук’янець Д. М. Адміністративно-деліктні відносини в Україні : теорія та практика правового регулювання : [монографія] / Лук’янець Д. М. – Суми : Університетська книга, 2006. – 367 с.
42. Конституція України [Текст] : прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року. – К.: Вікар, 1997. – 64 с.
43. Адміністративне право України : конспект лекцій / [В. К.Шкарупа, М. В. Коваль, О. П. Савчук, Л. П. Самофалов, М. О. Мацелик]. – Ірпінь: Національна академія ДПС України, 2005. – 248 с.
44. Державне управління і проблеми адміністративно-правової теорії та практики / За заг. ред. В.Б. Авер’янова. - К.: Факт, 2003. – 321 с.
45. Усенко Р.А. Фінансові санкції за адмінстративним законодавством України : дис. канд. юр. наук: спец. 12.00.07 / Усенко Роман Анатолійович. – К., 2007. – 216 с.
46. Воронова Л.К. Финансовое право / Л. Воронова, Н. Кучерявенко. – Х.: Легас, 2003. – 231 с.
47. Федоров С. Финансово-правовые санкции: проблемы применения / С. Федоров // Підприємництво, господарство і право. – 2003. – № 4. – С. 36-38.
48. Еропкин М.И. О классификации мер административного принуждения / М. И. Еропкин // Вопросы административного права на современном этапе. – М.: Госюриздат, 1963. – С. 60-68.
49. Орлюк О.П. Фінансове право / О. Орлюк. – К.: Юрінком-Інтер, 2003. – 528 с.
50. Куян І. Адміністративна відповідальність як інструмент правової держави / І. Куян // Право України. – 1998. – № 5. – С. 66-68.
51. Лисенко В. Фінансові санкції і Конституція України / В. Лисенко // Право України. – 1998. – № 12. – с. 32-34.
52. Туйск И. Хозяйственно-правовые санкции за нарушения законодательства о защите экономической конкуренции / И. Туйск // Підприємництво, господарство і право. – 2002. – № 7. – С. 9-10.
53. Закон України „Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення” від 24.02.1994 № 4004-XII / Відомості Верховної Ради. – 1994. – № 27. – Cт. 218.
54. Закон України „Про державний матеріальний резерв” № 51/97-ВР від 24.01.1997 / Відомості Верховної Ради. – 1997. – № 13. – Ст. 112.
55. Закон України „Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” № 481/95-ВР від 19.12.1995 р. / Відомості Верховної Ради. – 1995. – № 46. – Ст. 345.
56. Закон України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності” № 1775-III від 01.06.2000 р. / Відомості Верховної Ради. – 2000. – № 36. – Ст. 299.
57. Закон України „Про охорону культурної спадщини” № 1805-III від 08.06.2000 р. / Відомості Верховної Ради. – 2000. – № 39. – Ст. 333.
58. Закон України „Про автомобільний транспорт” № 2344-III від 05.04.2001 р. // Відомості Верховної Ради. – 2001. – № 22. – Ст. 105.
59. Податковий Кодекс України від 02.12.2010 / Офіційний вісник України. – 2010 р. – № 92. – Т. 1. – С. 9. – Ст. 3248.
60. Финансовое право: учебник / Отв. ред. Н.И.Химичевой. – М.: БЕК, 1995. – 499 с.
61. Хаменушко И.В. О правовой природе финансовых санкций / И.О. Хаменушко // Юридический мир. – 1997. – № 1. – С. 46-50.
62. Кудрявцев Ю.В. Нормы права как социальная информация / Ю.В. Кудрявцев. – М.: Юрид. л-ра, 1981. – 144 с.
63. Лилак Д. Адміністративна і цивільно-правова відповідальність юридичних осіб у сфері економічних відносин (колізії теорії і проблеми практики) / Д. Лилак // Право України. – 2000. – № 1. – С. 24-32.
64. Братусь С.Н. Юридическая ответственность и законность / С. Братусь. – М.: Юрид. л-ра., 1976. – 145 с.
65. Винницкий Д.В. Предмет и система финансового права на современном этапе / Д.В. Винницкий // Правоведение. – 2002. – № 5. – С. 30-42.
66. Атаманчук В.Г. Теория государственного управления : курс лекцій / В. Атаманчук. – М.: Юрид. літ., 1997. – 389 с.
67. Адміністративне право України : підручник / За заг. ред. С. В. Ківалова. – Одеса: Юрид. літ, 2003. – 896 с.
68. Стефанюк В.С. Методи здійснення управлінських дій / В.С. Стефанюк // Наукові записки НаУКМА. - 2003. Т. 21. – С. 15-19.
69. Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ. Загальна частина: Підручник /За заг. ред. проф. О.М. Бандурки. – Х., 2000. – 368 с.
70. Гостєв В.В. Поняття та використання адміністративно-правових режимів в сучасних умовах / В.В Гостєв // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка. – 2010. – №1. – С. 174-180.
71. Скачко Д.П. Призначення спеціальних санкцій за ст. 37 ЗУ „Про зовнішньоекономічну діяльність” у механізмі впливу держави на систему господарювання / Д.П. Скачко // Митна справа. – 2009. – № 5. – С. 25-30.
72. Закон Української РСР „Про зовнішньоекономічну діяльність” № 959-ХІІ від 16.04.1991 / Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 29. – С. 12-16
73. Стенограма двадцять дев’ятого засідання ВРУ від 04.11.2004 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rada.gov.ua/zakon/6session/STENOGR/04110406_29.htm
74. Юшина С.І. Заходи адміністративного попередження (запобігання) та припинення правопорушень у зовнішній торгівлі / С.І. Юшина // Держава і право. – 2005. – № 29. – С.331-336.
75. Програма з повернення в Україну валютних цінностей та майна, що незаконно зна¬ходяться за її межами, та недопущення їх відпливу з України Затв. Наказом ДПА України 14.11.2006 / 686 [Електронний ресурс — Режим доступу: http://www.uapravo.net/data2008/base31/ukr31968.htm
76. Актуальні проблеми правового регулювання розвитку підприємницької діяльності в Україні : монографія / [Андрощук Г.О., Алексеев В.М., Безух О.В. та ін.]; за ред. члена-кореспондента АПрН України, д.ю.н. І.М. Мироненко. – Київ-Тернопіль: Підручники і посібники. – 368 с.
77. Науково-практичний коментар Господарського кодексу України [Текст] : закони та законодавчі акти / Ред. В.К. Мамутов. - К. : Юрінком Інтер, 2004. - 688 с.
78. Науково-практичний коментар Господарського кодексу України [Текст] / ред. Г. Л. Знаменський, В. С. Щербина. - 2-е вид., перероблене і доповнене. - К. : Юрінком Інтер, 2008. - 720 с.
79. Рябченко О. П. Правова природа адміністративно-господарських санкцій / О.П. Рябченко // Вісник Верховного Суду України. – 2009. – №2. – С. 37-40.
80. Кізіма Н. Економічні санкції, передбачені законодавством України, та їх родова належність / Н. Кізіма // Право України. – 2002. – № 6. – С. 132 – 136.
81. Татькова З.Ф. Відповідальність у формі застосування адміністративно-господарських санкцій / З.Ф. Татькова // Форум права. – 2011. – № 1. – С. 998-1007.
82. Постанова Вищого Господарського суду України від 07.07.2005 р. [Електронний ресурс] / Судові рішення ВГСУ. – 2011. – Режим доступу: http://arbitr.gov.ua/docs/28_976017.html. – Назва з екрану.
83. Закон України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” за № 2664-ІІІ від 12.07.2001 р. / Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 1. – Ст. 1.
84.Закон України „Про державне регулювання ринку цінних паперів” за № 448/96-ВР від 30.10.1996 р. / Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 51. – Ст. 292.
85. Закону України „Про банки і банківську діяльність” за № 2121-ІІІ від 07.12.2000 р. / Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 5. – Ст. 30.
86. Наказ про затвердження Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами / Офіційний вісник України. – 2001. – № 51. – С. 543. – Ст. 2324.
87. Закон України „Про виноград та виноградне вино” № 2662-IV від 16.06.2005 р. / Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 31. – Стор. 1238. – Ст. 419.
88. Постанова Кабінету Міністрів України „Про затвердження Положення про Міністерство економіки України” / Офіційний вісник України. – 2007. – № 39. – С. 69. – Ст. 1563.
89. Закон України „Про теплопостачання” за № 2633-IV від 02.06.2005 р. / Офіційний вісник України. – 2005. – № 27. – С. 11. – Ст. 1532.
90. Закон України „Про охорону праці” за № 2694-ХІІ від 14.10.1992 р. / Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 49. – Ст. 668.
91. Закон України „Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції” за № 2735-VI від 02.12.2010 р. / Офіційний вісник України. – 2010. – № 101. – С. 13. – Ст. 3602.
92. Закон України „Про пожежну безпеку” за № 3745-ХІІ від 17.12.1993 р. / Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 5. – Ст. 21.
93. Положення про порядок застосування до суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб’єктів господарської діяльності спеціальних санкцій, передбачених ст. 37 Закону України „Про зовнішньоекономічну діяльність” за № 47 від 17.04.2000 р. / Офіційний вісник України. –2000. – № 19. – С. 177. – Ст. 801.
94. Закон України „Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту” за № 330-XIV від 22.12.1998 р. / Офіційний вісник України. – 1999 р. – № 7. – Ст. 28.
95. Закон України „Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну” за № 332-XIV від 22.12.1998 р. / Офіційний вісник України. – 1999. –№ 7. – Ст. 27.
96. Закон України „Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту” за № 331-XIV від 22.12.1998 р. / Офіційний вісник України. – 1999. –№ 7. – Ст. 67.
97. Положення про порядок видачі разових (індивідуальних) ліцензій за № 47 від 17.04.2000 р. / Офіційний вісник України. – 2000. – № 19. – С. 129. – Ст. 797.
98. Юшина С.І. Адміністративно-господарські санкції та їх застосування у зовнішньоекономічній сфері / С.І. Юшина // Часопис Київського університету права. – 2010. – № 2. – С. 202-205.
99. Закон України „Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті” за № 185/94-ВР від 23.09.1994 р. / Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 40. – Ст. 364.
100. Закон України „Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах” за № 327/95-ВР від 15.09.1995 р. / Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 32. – Ст. 255.
101. Шевченко Н. Понятие административно-хозяйственных санкций / Н. Шевченко // Підприємництво, господарство і право. – 2005. – № 7. – С. 80-83.
102. Вищий арбітражний суд. Лист вiд 13.09.2000 № 01-8/493 [Електронний ресурс] / Законодавство України. – 2011. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=v_493800-00&p=1316702451255540
103. Закон України „Про місцеве самоврядування в Україні” за № 280/97-ВР від 21.05.1997 р. / Офіційний вісник України. – 1997. – № 25. – Ст. 20.
104. Закон України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” за № 755-IV від 15 травня 2003 р. / Офіційний вісник України. – 2003. – № 25. – С. 12. – Ст. 1172.
105. Постанова Кабінету Міністрів України „Про реалізацію статей 19, 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів” № 70 від 31.01.2007 р. / Офіційний вісник України. – 2007. – № 8. – С. 32. – Ст. 282
106. Закон України „Про внесення змін до Закону України „Про якість та безпеку харчових продуктів та продовольчої сировину” № 2809-IV від 06.09.2005 р. / Офіційний вісник України. –2005. – № 42. – С 11. – Ст. 2641
107. Указ Президента України „Про Положення про Державну інспекцію України з питань захисту прав споживачів” № 465/2011 від 13.04.2011 р. / Офіційний вісник України. – 2011. – № 29. – С. 340. – Ст. 1271.
108. Закон України „Про Національну комісію регулювання ринку комунальних послуг України” № 2479-VI від 13.10.2010 р. / Офіційний вісник України. – 2010. – № 55. – С. 102. – Ст. 1844.
109. Закон України „Про захист економічної конкуренції” № 2210-III від 11.01.2001 // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 12. – 64 с.
110. Закон Української РСР „Про державну податкову службу в Україні” № 509-ХІІ / Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 6. – 139 с. – ст. 37.
111. Закон України „Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні” № 2939-ХІІ від 26.01.1993 / Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 13. – Ст. 110.
112. Закон України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” № 1058-IV від 09.07.2003 / Офіційний вісник України, 2003. – № 33. – ст. 1770.
113. Закон України „Про Національний банк України” № 679-XIV від 20.05.1999 / Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 29. – Ст. 238.
114. Закон України „Про природні монополії” № 1682-ІІІ від 20.04.2000 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 30. – Ст. 238.
115. Закон України „Про електроенергетику” № 575/97-ВР від 16.10.1997 р. / Відомості Верховної Ради Ук¬раїни. – 1998. – № 1. – Ст. 1.
116. Постанова Кабінету Міністрів України „Про затвердження Положення про порядок накладення на суб'єктів господарювання штрафів за порушення законодавства в галузі електроенергетики та сфері теплопостачання” № 1312 від 21.07.1999 р. / Офіційний вісник України. – 1999. – № 30. – ст. 1256.
117. Указ Президента України „Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні” № 810/98 від 28.05.2006 р. / Офіційний вісник України. – 1999. – № 21. – С. 32.
118. Проект Постанови про Концепцію реформи адміністративного права [Електронний ресурс] / Офіційний веб-сайт Верховної Ради України. – 2011. –Режимодоступу: http://gska2.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?id=&pf3511=8943. – (Назва з екрану).
119. Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні // Указ Президента України від 22.07.1998 р. // Офіційний вісник України. – 1999. – № 21.
120. Пєтков С.В. Кодифікація законодавства про відповідальність – основа адміністративно-правового регулювання діяльності публічної влади в Україні / С.В. Пєтков // Держава та регіони : серія „Право”. – 2009. –№ 1. – С. 84-89.
121. Приймаченко Д.В. Митна політика держави та її реалізація державними органами: [монографія] / Д. Приймаченко. – Дніпропетровськ: Академія митної служби, 2006. – 332 с.
122. Корнієць В.В. Актуальні питання правового регулювання діяльності державної санітарно-епідеміологічної служби України / В.В. Корнієць // Держава та регіони. Серія: Право. – 2008. – № 2. – С. 111–115.
123. Пєтков С.В. Відповідальність за порушення норм муніципального законодавства в контексті реформування та кодифікації адміністративного законодавства України / С.В. Пєтков // Держава та регіони. Серія: Право. – 2008. – № 1. – С. 110–112.
124. Стукаленко О.В. Адміністративна відповідальність за порушення норм земельного законодавства (матеріальний і процесуальний аспекти) : автореф. дис. на здобуття наукового ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 „Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право” / О.В. Стукаленко. – Дніпропетровськ : ДДУВС, 2008. – 20 с.
125. Державне управління та адміністративне право в сучасній Україні: актуальні проблем